Закарпатський окружний адміністративний суд став на бік військовозобов'язаного, якому відмовили у відстрочці від призову через нібито наявність інших осіб, які могли б утримувати його матір з інвалідністю. Суд вирішив, що сама лише наявність родича не доводить можливості фактично здійснювати догляд за людиною, яка цього потребує.
Чоловік звернувся до суду після того, як комісія при територіальному центрі комплектування відмовила йому у відстрочці за сімейними обставинами. Він посилався на те, що його мати має II групу інвалідності, батько помер, а інший син матері після початку бойових дій зник, і його місце перебування невідоме.
Суд визнав рішення комісії протиправним та зобов'язав повторно розглянути заяву про надання відстрочки.
Обставини справи
Чоловік у квітні 2025 року звернувся до територіального центру комплектування із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Він зазначав, що його мати має інвалідність II групи за загальним захворюванням, встановлену безстроково, а він проживає разом із нею та фактично здійснює за нею догляд.
До заяви чоловік додав документи, які підтверджували інвалідність матері, родинні зв'язки, а також факт здійснення ним постійного догляду.
Крім того, мати надала заяву за формою, передбаченою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, в якій зазначила, що обирає саме сина для здійснення свого утримання та догляду.
(0)Comments