«Не встиг побачити, як розвивається його мрія»: у Тернополі діє кав'ярня у пам'ять про полеглого воїна (відео)

Незадовго до своєї загибелі Олег Шелетин на позивний 'Дуб' разом із дружиною Людмилою відкрили власну кав'ярню. На жаль, 2 серпня воїн поліг, а кав'ярню, яка була його мрією, продовжує розвивати дружина Він мріяв про власну кав'ярню і хотів створити місце, де люди почуватимуться затишно. Однак побачити, як його мрія розвивається, воїн з Тернополя Олег Шелетин уже не встиг. Він загинув незадовго після того, як вони з дружиною придбали кав'ярню. Про історію воїна, його любов до кави та продовження їхньої спільної справи розповіла Терену його дружина Людмила Шелетин. Олег Шелетин на позивний 'Дуб' захищав Україну ще з часів АТО у складі Добровольчого українського корпусу 'Правий сектор'. Брав участь у боях на Київщині, Чернігівщині та Харківщині. 2 серпня 2026 року у 29-річному віці він загинув на Дніпропетровщині. Ідея відкрити власну кав'ярню у нього з'явилася не випадково. Олег дуже любив каву, раніше працював баристою. Під час служби часто думав про те, що на фронті складно знайти добру каву. І спершу навіть хотів відкрити невелику кав'ярню для своїх побратимів. А коли приїхав у відпустку, з дружиною побачили оголошення про продаж бізнесу і вирішили спробувати. Вони прямо на Донбасі хотіли відкрити таку мініточку для хлопців, тому що смачної кави там немає. Але оскільки постійно кудись щось прилітає, то це справа ризикована. І якось Олег сидів у інтернеті, дивився бізнеси, які продаються, і натрапив на цю кав'ярню, — розповідає Людмила Шелетин. Олег Шелетин загинув 2 серпня 2026 року, незадовго після того, як вони з дружиною придбали кав'ярню Після придбання приміщення Олег продовжував допомагати дружині вирішував організаційні питання та обговорював майбутнє кав'ярні. Тепер Людмила продовжує цю справу в пам'ять про чоловіка. Людмила та Олег познайомилися понад десять років тому, ще під час навчання в ліцеї. Спочатку їх пов'язувала дружба, яка через багато років переросла у стосунки. Близько спілкуватися пара почала на початку повномасштабної війни, а згодом й одружилися. Було так, що він закинув сторіс із окопа на свій день народження, де тримає снікерс та риє яму і напис 'Happy birthday to me'. Мені стало дуже сумно від цього і я йому написала: 'Куди тобі надіслати щось на день народження', тому що хотіла б, щоб наші воїни отримували гарні подарунки. Потім ми переписувалися так гарно, я зрозуміла, що підтримує мене і що взагалі мені дуже подобається спілкуватися з цією людиною, — розповідає Людмила Шелетин. Людмила та Олег познайомилися понад десять років тому, ще під час навчання в ліцеї Після загибелі чоловіка Людмила носить із собою його обручку, військовий жетон. Каже: бути дружиною військового — це перебувати в постійному очікуванні. Адже часто Олег не виходив на зв'язок. Незадовго до загибелі, Людмила подарувала чоловікові собаку, про яку він давно мріяв. Зараз тварина дуже сумує за господарем. Я думала йому подарувати собаку раніше, але він постійно переїжджав, на було ніякої стабільності. Я розуміла, що для собаки, тим паче маленької, великий стрес бути там. Хоча багато хто заводить собак на фронті. Коли ситуація трохи стабілізувалася, я все ж купила йому собачку. собак. Це стало таким приємним моментом. Собака зразу зраділа, прийняла його, хвостиком почала виляти, — пригадує Людмила. Підтримати роботу кав'ярні 'Не спи' та вшанувати пам'ять її засновника-воїна може кожен небайдужий, просто придбавши тут чашку кави. Також тут можна почитати книгу – на поличках багато літератури та настільних ігор. Адже сам Олег Шелетин дуже любив читати, часто брав книги із собою на позиції. Зараз Людмила Шелетин продовжує розвивати кав'ярню, планує ребрендинг та оновлення. Зокрема, планує під вивіскою додати напис, що це кав'ярня у пам'ять про полеглого воїна Олега Шелетина. Щоб люди розуміли, що був такий військовий, який мріяв про свою справу, щоб вона жила, – каже жінка. Детальніше — в сюжеті: Читайте також: Ветеран з Тернополя створив кав'ярню у стилі скандинавського затишку Фото: Руслан Жиров та з сімейного архіву Людмили Шелетин Відео: Руслан Жиров Монтаж: Дмитро Юрас