NYT: Україна втратила щонайменше 1,2 мільярда доларів через корупцію у сфері оборонних закупівель

Тільки 2024 року Україна втратила близько 1,2 млрд доларів через шахрайство, марнотратство та неефективне управління у сфері оборонних закупівель. При цьому країна продовжувала укладати контракти із ненадійними постачальниками. Про це пише New York Times з посиланням на засекречені результати урядових аудитів за 2024 та 2025 роки. Видання розглянуло три наочні приклади шахрайства під час оборонних закупівель, наведених в аудиторських звітах. 2024 року Павлоградський хімзавод поставив військовим тисячі бракованих мінометних снарядів. Його керівника Леоніда Шимана зрештою заарештували в одному з найгучніших випадків шахрайства в оборонній промисловості України під час війни. Але навіть коли стало зрозуміло, що снаряди були браковані, як свідчать результати урядових аудитів, Агентство з оборонних закупівель (АОЗ) продовжувало укладати з Шиманом нові контракти. Наприклад, уряд уклав угоду на суму 280 мільйонів доларів, коли він перебував на волі під заставу за звинуваченнями у корупції. Загалом 7 із 10 найбільших виробників зброї в Україні отримали нові контракти, незважаючи на відкриті кримінальні розслідування за фактами шахрайства, невиконання попередніх угод чи арешту керівників за корупцію. Як свідчать документи аудитів, на тривожні сигнали при закупівлі не звертають уваги, а за завищення цін або невиконання зобов'язань щодо постачання рідко йдуть наслідки. Крім того, деякі компанії отримували контракти, не довівши своєї здатності поставити зброю або не маючи ліцензій на її постачання. Аудитори виявили 18 компаній, які уклали угоди, незважаючи на невиконання попередніх договорів. 6 із них не виконали жодного контракту. Внаслідок ігнорування нижчих пропозицій та переплати за озброєння було втрачено близько 126 млн дол. За словами аудиторів, контракти укладалися без правових підстав. Другий приклад Ще один приклад - 2024 року АТЗ оголосила тендер на закупівлю ракетної артилерії на суму в сотні мільйонів доларів. Відгукнулися три компанії: перша заявила, що може поставити ракети за ціною, еквівалентною приблизно 4,2 тис. дол. за штуку. Інша вимагала 4,6 тис. дол. Третя назвала ціну 5,1 тис. дол. Всі ракети були однаковими — виготовлені на одному заводі тією ж компанією в Туреччині, а єдина відмінність полягала в ціні. Турецький виробник, компанія Arca Defense, запропонував найнижчу ціну, запропонувавши прямий продаж зі свого заводу. У той же час, контракт отримала компанія, що запропонувала найвищу ціну, — дочірня компанія Czechoslovak Group, великого чеського холдингу. Замість прямої закупівлі уряд заплатив чеській компанії за посередницькі послуги. Це рішення додало до рахунку України за ракети близько 130 мільйонів доларів. У звітах сказано, що аудитори не знайшли жодного обґрунтування для такого рішення. Незважаючи на застереження аудиторів, Україна розглядала можливість укладання нової угоди з компанією цього разу з метою заміни свого арсеналу автоматів Калашнікова на модель чеської розробки калібру НАТО. Водночас про укладання угоди не повідомлялося. Третій приклад Також у 2024 році АТЗ мала намір придбати ракети радянського зразка у сербського виробника. З огляду на проросійську політику Сербії Україна вдалася до ланцюжка посередників, щоб отримати ці ракети. Уряд уклав контракт із українським державним посередником у сфері озброєнь — компанією "Спецтехноекспорт", яка в минулому мала випадки невиконання контрактів. "Спецтехноекспорт" також не мав сербської експортної ліцензії на ракети. Замість неї компанія надала "гарантійний лист" від військової розвідки України, як з'ясували аудитори. Потім компанія уклала субпідрядні договори з американською збройовою компанією Regulus. Тодішній міністр оборони Рустем Умеров хотів виключити посередників із процесу військового озброєння України в умовах війни. Він попросив Regulus вести переговори безпосередньо з агентством державних закупівель, фактично виключивши спецтехнекспорт. В результаті угода зірвалася. В результаті український уряд подав позов проти "Спецтехноекспорту" про стягнення штрафів за прострочення та відсотків. "Спецтехноекспорт", у свою чергу, вимагав гроші від Regulus.