Музика, стійкість і надія

Розмова з солістом Національної філармонії, артистом Sankyo, флейтистом Юрієм Шутком Уродженець Львова Юрій Шутко, а нині – соліст Національної філармонії, заслужений артист, який єдиний в Україні грає на золотій флейті, розповів міжнародній аудиторії про музику та концертне життя під час війни. Спершу його інтерв'ю опублікували на литовському порталі Delfі , а потім на сайті всесвітньо відомої компанії з виробництва концертних флейт Sankyo Flutes, офіційним артистом якої він є. Юрій Шутко розповів про дитинство та навчання грі на флейті у Львівській десятирічці у педагога-флейтиста Івана Левковича, котрий вiдкрив для нього магiю чарiвної флейти. «Цей iнструмент так мене заворожив, що вже за три з половиною роки навчання, навесні 1983 року я виконав у Львівській філармонії концерт №2 для флейти з оркестром В. А. Моцарта», – зазначив Ю. Шутко. Він розповів, як у радянському Львові, куди не приїздили зарубіжні флейтисти з концертами, а платівок з їхніми записами не було у магазинах, слухав польське радіо, де транслювали виступи всесвітньо відомого флейтиста Джеймса Гелуея. «Щонеділі увечері я припадав до мініатюрного транзисторного приймача, поряд ставив касетний магнітофон, слухав і записував гру великого флейтиста і не міг зрозуміти, як, взагалі, можливо видобувати з флейти такий божественний звук? Намагався копіювати, але, звичайно, у мене нічого з цього не виходило». Ю. Шутко на сцені Львівської філармонії, 1985 р. Щоби опанувати передові тенденції гри на флейті, Ю. Шутко вступив до Литовської консерваторії, педагоги якої стажувалися в Парижі. Завдяки цьому, він оволодів прийомами видобування потужного, а водночас барвистого флейтового звучання, котре дає змогу грати на сцені у великих концертних залах. Відтак Ю. Шутко став першим виконавцем в Україні, який пропагував виконавство на флейті як на сольному, а не лише оркестровому інструменті. Концертну діяльність він продовжує і нині під час повномасштабного агресії Росії, за якої філармонія в Києві двічі зазнала руйнувань під час російських обстрілів. «Її історична будівля, зведена ще 1882 року у центрі Києва, двічі потерпала від обстрілів. Спершу – восени 2022 року ракета впала буквально за сто метрів від філармонії, і вибуховою хвилею винесло деякі вікна разом із рамами, які швидко полагодили. А наприкінці травня цього року вибуховою хвилею вивернуло двері у холі й шрапнеллю, якою зараз росіяни начиняють смертоносні ракети, понівечило скло та пошкодило меблі у кабінеті генерального директора і конференц-кімнаті. На щастя у цей час там нікого не було. Зі стелі у колонній залі на крісла посипався тиньк й струснулися величні кришталеві люстри, які є візитівкою філармонії. Свідком усього цього жаху став наш охоронець, який залишався вночі на зміні, але, на щастя, не постраждав, оскільки вчасно спустився до бомбосховища. А зранку вже запрацювали всі технічні служби філармонії, які оперативно прибрали скло й пил, щоби ввечері у колонній залі відбувся запланований концерт симфонічного оркестру Дніпропетровської філармонії, який я відвідав на запрошення тамтешнього директора і, сидячи у глядацькій залі, майже не помітив ушкоджень». Водночас Ю. Шутко наголосив, що у філармонії відбуваються концерти навіть після руйнування російськими ракетами енергосистеми України, які призводять до вимкнень електроенергії. «Пам'ятаю, як восени 2022 року, коли тільки почалися проблеми з електроенергією, нам сказали купити ліхтарики, щоби підсвічувати собі пульт із нотами під час виступу. Якось я грав у музичному салоні взимку концерт, не бачачи публіку, яка із вимкненням світла опинилась у суцільній темряві. І під час виконання повільної частини сонати почув із зали розкотисте чоловіче хропіння… Адже, музика, насамперед, заспокоює! На щастя, невдовзі у філармонії з'явилися генератори, які забезпечують приміщення освітленням. Важче із теплопостачанням взимку, яке у Києві є централізованим. Цього року у люті морози під час потужних обстрілів багатостраждальної столичної енергосистеми температура у приміщеннях філармонії сягала подекуди лише десяти градусів тепла за Цельсієм. У багатьох оселях киян тоді взагалі позамерзали й полопалися труби та батареї. Але ніхто не припиняв працювати». Ю. Шутко на сцені Львівської філармонії, 2023 р. Попри атаки росіян на пасажирський транспорт – поїзди та автобуси, Ю. Шутко активно гастролює, зокрема й прифронтовими територіями України. Також мав благодійні концерти на підтримку ЗСУ у Литві. «На щастя, у регіональних філармоніях є чудові музиканти – піаністи та органісти, які раді творчій співпраці. Завдяки їм, моя гастрольна діяльність залишається доволі активною навіть, попри те, що останнім часом збільшилася кількість ворожих обстрілів поїздів, якими доводиться пересуватися країною. Тому під час таких поїздок відбувається швидка евакуація у сніг чи дощ з вагону. Якось я так півтори години пролежав у лісі в траншеї, коли повертався потягом з гастролей із прифронтового міста Дніпро. Але моя любов до музики вища за такі труднощі, і ніщо не змусить мене відмовитися від насиченої концертної діяльності». Незважаючи на постійні обстріли житлових будинків у Києві, Ю. Шутко щодня займається грою на флейті, тримаючи культурний форпост. «Як музикант я, попри вибухи, пожежі та волання сирен, продовжую займатися, граючи на флейті у своїй квартирі на останньому поверсі дев'ятиповерхового будинку, не спускаючись у бомбосховище. Щоби бути у гарній концертній формі, мушу робити це щодня по 7–8 годин. Адже щомісяця маю зіграти три повноцінні сольні концерти на 90 хвилин із різними програмами, які постійно оновлюю… Взимку під час вимкнень електропостачання підсвічую собі ноти ліхтариком. Коли росіяни розбомбили теплоелектростанцію, в квартирі не гріли батареї, і було дуже холодно, я все рівно займався у звичному режимі. Бо гра на флейті – моє покликання, і немає нічого в світі, що може змусити мене не грати». Ю. Шутко також наголосив, що категорично проти виконання російської класики під час війни. «Музика, як і будь-яке інше мистецтво, несе відбиток внутрішніх наративів представників тієї нації, які її створювали. Під час повномасштабного вторгнення, коли на наші голови падають ракети, бомби та летять дрони, грати російську музику, все рівно, що вивісити у себе на балконі російський стяг. А це по суті – зрада Батьківщини, котра знаходиться під вогнем російського окупанта».