Це те, чого я найбільше боюся. Що Віткофф і Кушнер привезли до Києва

Два шляхи для України — мій прогноз Знаєте чим закінчиться візит Віткоффа і Кушнера до Києва? Нічим. У суботу вони 3 години 10 хвилин просиділи в Кремлі. У неділю — вперше за всю війну доїхали до Києва, — потягом із Жешува, як і всі. Між цими двома подіями — трьохденна пауза з ударами по Києву. Реклама Путін «великодушно» погодився не бити по Києву, поки тут американці. А загальнофронтове перемир'я, яке Київ озвучив публічно, відхилив: «З нами так не домовлялися». Хто взагалі ці гості? [Віткофф] — девелопер із Мангеттена, гольф-партнер Трампа, який до 2025-го не мав жодного дня державної служби (!). І зять президента США [Кушнер], чий фонд управляє $6,16 млрд, з яких 99% — гроші неамериканців, переважно суверенних фондів Затоки. Інвестицію саудівського PIF особисто рекомендував наслідний принц. Проти них в РФ по той бік столу — Наришкін і Бортніков. Один очолює Службу зовнішньої розвідки 10 років, другий ФСБ — 18. Обидва зі школи КДБ. У березні 2025-го Віткофф у розмові з [американським блогером] Карлсоном описав війну через «так звані чотири регіони» (на які претендує Росія, — ред) і послався на референдуми, проведені під дулами автоматів. Ймовірність, що щось узгодять по території і гарантіях — нижча за 10% У жовтні, за розшифровкою Bloomberg, він пояснював Ушакову, як правильно подати Путіна Трампу: нехай подзвонить, привітає, покажеться миротворцем. Вже через два тижні Ушаков із Дмитрієвим домовлялися підготувати папір із російською позицією і передати неформально. А через три тижні світ побачив «план «із 28 пунктів. Дивовижний збіг? Але найкраще сталося не зараз, у вересні. 25 серпня до Москви прилетів директор ЦРУ Реткліфф з меседжем: ви слабшаєте, домовляйтеся зараз, поки не стало гірше. Путін мав із ним зустрітися і навіть звільнив час у графіку. Дізнавшись зміст — зустріч скасував. А через 10 днів прийняв Віткоффа з Кушнером особисто і сказав, що має до американського посередництва «повну довіру». Коли Путін каже, що повністю тобі довіряє, це не комплімент. Це ГБшний НЛПшний класичний інструмент. Реклама: Вашингтон говорить із Москвою двома голосами: розвідка в обличчі Реткліффа каже правду про слабкість, посланці в обличчі Віткоффа та Кушнера везуть угоду і гроші. Путін просто обрав, кого слухати. А Трамп назвав поїздку Реткліффа «напівстандартною» і додав, що з Путіним у нього хороші розмови, і той на НАТО не нападе. Президент США публічно вірить своїм враженням від Путіна більше, ніж власній розвідці. Оце і є головна конфігурація, з якою Україна сьогодні має справу. Трамп і Путін знаходяться поза межами реальності. Трамп хоче слави і грошей, Путін — продовжувати своє правління. Тому мій прогноз простий: ймовірність, що під час візиту узгодять щось по території і гарантіях — нижча за 10%. Буде «конструктивно, наступні кроки найближчими тижнями». Білий дім цю формулу анонсував ще до вильоту. Єдине, що варто буде порахувати після зустрічі — чи назвали дату наступного раунду? Якщо так — є шанс на мирний трек. … Що реально сьогодні на столі. 1. Перший шлях — прийняти те, що привезли і узгодили із Путіним. Вихід із укріпленої Донеччини, стеля [чисельності] армії, конституційна відмова від НАТО, вибори за 100 днів. Читайте також: Олег Шама Деменція Путіна та її сліди у попередників А гарантії…) Гарантії анулюються, якщо Україна вдарить по Москві «без причини» — причину, зрозуміло, визначатиме не Київ. І діють вони до січня 2029 року, коли в Білому домі буде вже хтось інший. Порахуйте самі, що станеться в перші півроку після такого перемир'я. — знімається санкційний тиск — зупиняються удари по НПЗ — Росія відновлює переробку, наповнює бюджет, проводить мобілізацію на 600 тисяч (про яку вже пишуть розвідбрифінги) і повертається з війною проти армії, обмеженої стелею (!!!), із зданими Росії укрепрайонами, — в Україну, послаблену передвиборчим процесом, де всі проти всіх. Реклама: Це не Корея 1953-го, де стоять 28 тисяч американських військових як застава. Це Мінськ-3 у гіршому форматі. 2. Другий шлях нудніший, бо не потребує саміту і фотографій. Просто продовжувати робити те, що вже працює. — 42,7% потужностей нафтопереробки Росії виведено з ладу, треба ще щонайменше 20% — переробка на 24-річному мінімумі — дефіцит бензину до внутрішнього попиту — близько 35% — збитки галузі 13,5 мільярда доларів — уражено всі 11 найбільших НПЗ — черги на заправках у країні, яка експортує нафтопродукти половині світу. А тепер порівняйте з дипломатією. Десять місяців перемовин, вісім візитів до Москви, нуль підписаних документів. Дрони не потребують згоди Бельгії, Угорщини й Словаччини. Вони б'ють не по престижу, а по здатності фінансувати війну. Путін сяде за стіл не тоді, коли йому стане невигідно воювати, а тоді, коли завершити війну за його планом стане неможливо. … І ось тут головне, чого я боюся. За даними FT, американські розвіддані допомагали Україні прокладати маршрути дронів і обходити ППО. Отже, важіль є і на цей інструмент. Тому найімовірніша вимога, яку привезли в Київ — не «віддайте Донеччину», а «припиніть бити по російській енергетиці, поки ми домовляємось». Це подадуть як жест доброї волі й перший крок до миру. Насправді нас просто попросять покласти єдину зброю, яка справді працює. Погоджуватися на це можна лише взаємно, верифіковано і синхронно з обмеженням ударів по нашій енергетиці та промисловості. Ніяк інакше. Переговори без тиску — це капітуляція, розтягнута в часі. Треба сидіти за столом і одночасно робити так, щоб у Кремля не було альтернативи цьому столу. Оригінал Текст опублікований з дозволу автора Реклама: